> Матерія — це лише енергія, уповільнена до видимості. Так вважав Альберт Ейнштейн, автор всім відомої теорії відносності, а з нею і формули `E = mc2`, в якій він ніби поєднує природу енергії та природу матерії, доводячи, що їх глибинна суть **однакова**, і навіть взаємозамінна. Одне виникає з іншого, і навпаки. Вже тільки це, саме по собі, якщо вдуматись, звучить феноменально, чи ж не так? Так і хочеться поглянути на свої долоні, правда? Покрутити їх і ніби ще раз осягнути свою суть через погляд на них. Але що, якщо я скажу, що існує ще дещо? Що насправді ми маємо справу не з дуальністю, а з тріадою. # Воля, проявлена в глибокій суті речей Чому два магніти **завжди повертаються одним певним способом?** В залежності від полярностей, які ви зведете в просторі, вони будуть або відштовхуватись, або зближатись. Здавалось би, тут мова про дві різні сили (рух же в різні сторони), але насправді справа в одній - силі електромагнетизму, яка **завжди діє однаковим способом**. Одним і тим же. Полюси змінюють своє положення у 3D просторі, а її дія незмінна. Завжди одна і та ж сама. Не буває такого, щоб магніти хаотично змінювали своє положення, чи нагрівались, чи змінювали колір, чи розмір. Ні, все куди прагматичніше, і головне -- передбачуваніше. Чому атоми поєднуються в молекули **за чіткими геометричними схемами**? Завжди одними і тими ж самими. Якщо "взяти" два атоми водню і наблизити їх одне до одного на досить коротку відстань, то ми отримаємо молекулу водню (H2). Завжди її. Тільки її. Просто уявіть собі: ця сила спрацювала у Всесвіті рівно стільки разів, скільки молекул водню було створено за увесь час, а їх -- міріади. Без жодних флуктуацій, завжди по тому ж самому **правилу**. Частинки в нашій реальності ніби "знають", що їм треба робити, дотримуючись невидимого патерну. Чому світло подорожує за принципом найменшого часу (принцип Ферма)? Світло **"обирає" шлях, який займає найменше часу**, що пояснює, чому веселка виглядає саме так, а не інакше. Веселка могла б виглядати куди дивовижніше, якби це було не так, але ж ні. Є фотони (енергія) і **є незримі правила**, які задають природу світла. Без цих правил світло не було б світлом (у нашому розумінні). Фізики називають це законами. І ми вже якось звиклись із цим — воно живе десь на кінчику нашого розуму. Закон і закон, ще одна невидима норма, яких тисячі, яку ми не відчуваємо. Частково тому, що занурені в неї, як каплі занурені в океан. Усі ці приклади — від магнітів, до атомів, закутих у молекули, — об’єднані однією спільною суттю - універсальним принципом, що діє завжди і всюди, ніби невидима рука, що бере пазлики і складає із них параметри реальності. # Але що ж це, як не ідеї? В чому відмінність закону від правила? Для нас людішок, правило деколи опціональне, а закони.. ну і закони теж, окрім тих, які закони фізики. А в чому відмінність закону від ідеї? І те й інше може бути імперативом -- тобто обов'язковим до виконання. Ідеї не обов'язково стають законами, а ось **закони завжди беруть початок з ідей**, таких собі рішень, чому баланс повинен існувати, або повинен не існувати. Або чому гравітація це коли енергія, уповільнена до видимості, притягується. Закони природи не виникають із вакууму — вони завжди беруть початок з ідей. Ще Платон у своїй теорії ідей припускав, що за кожним видимим явищем стоїть його ідеальна форма, незмінна і вічна. Закони природи, за цією логікою, є відображенням таких форм у нашій реальності (тут так і проситься метафора із симуляцією, але ця тема занадто цікава, і заслуговує окремого ессе). Якщо на мить "вимкнути" свій фільтр нормальності (обіцяю, потім його знову можна увімкнути, хоча він і не питатиме дозволу і сам увімкнеться назад 😄) і зазирнути у простір ідей, то раптом стає очевидним: усе навколо пронизане рішеннями, законами... ідеями. Навіть ми самі. Якщо просто навіть крок за кроком декомпозувати матерію свого тіла, то на кожному рівні, на кожному етапі виникатимуть структури з матерії, енергії та.. ідей, **чому саме так, і не інакше.** І байдуже, з якою точністю це уявляти. Вже навіть одного першого "кроку" досить, щоб це побачити й осягнути. # Формула А тепер повернімося до найвідомішої формули сучасності, тієї, з якої ми почали, і погляньмо на неї під новим кутом. `E = mc2` Тут `E` значить "енергія", `m` - маса, а `с` - швидкість світла. До речі, ця швидкість завжди стала, що зовсім не схоже на наш повсякденний досвід. Уявіть автомобіль, який одразу зривається до своєї максимальної швидкості — ось що таке світло! Але це не все. В ній є ще знак "=", і приховані знаки множення. Ось, як виглядає ця ж формула в розширеному математичному записі (да простять мене всі математики світу). `E = m * c * c` Знак множення тут, це ніщо інше як.. **ідея**. Як, власне, і "дорівнює". > Насправді, формула трохи складніша — `E²=(mc²)²+(pc)²`, де `p` — це імпульс. Але для тіл, які не рухаються, імпульс нульовий, тому ми й запам'ятали її в спрощеному вигляді `E=mc²`. Та суть залишається та сама — енергія та матерія переплетені глибше, ніж здається на перший погляд. # Крутілка на спектрі дуальності Не стану стверджувати, що всі досвіди в цій реальності дуалістичні. Але таких явно дуже багато: холодно..тепло, високо..низько, велике..маленьке, далеко..близько, багато..мало, швидко..повільно. І не лише в матеріалістичному світі. Любов..страх. Покірність..бунтарство. Примітивність..складність. зізнатися, я з тих людей, хто поки не знайшов жодного недуалістичного досвіду. Максимум, що я відшукав — це бінарні опції в стилі "є/немає", "істина/неістина" тощо. По суті, це ті самі дуалістичні досвіди, просто без спектру між крайностями. У них лише дві опції: "так/ні", "право/ліво". А де тут ідеї? А реалізовані ідеї, це ніщо інше, як правила, що визначають яке саме місце той, чи інший досвід займає на спектрі. Умовно, рішення, що ультрафіолет "справа", а інфрачервоний - "зліва" (дуже умовно). Або що гравітація на спектрі між 1 та 0 знаходиться в позиції 0,0000000000667430 м³/(кг·с²) (здається, хтось з архітекторів, дуже цінує свободу 😄) Змініть правило, і ви отримаєте зовсім інший досвід, а з ним і зовсім нову реальність. # Зачекай, у мене є питання Так, у мене вони теж є. Ось декілька: * Кому належать ідеї? * Чому вони такі, якими вони є? * А що як інформація (простір ідей) — це і є базовий рівень реальності? Ким тоді є ми? _Думками самого Буття?_ І якщо матеріальний світ — це комбінація "думок буття", то чи не знайшли ми нарешті те, що шукали віками — справжнє примирення духовності та матеріальності? Якщо закони природи — це ідеї, що визначають "реальність", то ми, люди, не просто їхні дослідники, і навіть не просто їх втілення. Ми в певному сенсі вимір колегії архітекторів? Схоже, що дуалістичний спектр присутній і тут також. # Автори * Створено у співавторстві з 🤖 Claude 3.7 та 🤖 Grok 3